в означеннях
Тлумачення, значення слова «непевний»:

НЕПЕ́ВНИЙ, а, е.

1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Марко Вовчок, I, 1955, 28); [Кассандра:] Гелене, я непевна, може, справді невинен цей чужинець? (Леся Українка, II, 1951, 311); Славко потягся поволі до хати, непевний, чи має вважати Пазину бійку за її згоду, чи за відмову (Лесь Мартович, Тв., 1954, 273); Тяжко бути непевним завтрашнього дня (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 308).

2. Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях. Непевним голосом став Павло на питання розказувати (Марко Вовчок, I, 1955, 174); Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку. Рухи його були непевні, метушливі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 23);
//  Нестійкий, нетривкий, хисткий. На сонці грілись золоті корови, а лошата у кобил були ще мокрі, ..вони ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Непевні старечі ноги.

3. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; ненадійний, сумнівний. Кому власна батьківщина 3 малих літ не дорога, — Той непевна є людина (Павло Грабовський, I, 1959, 316); Тепер уже виразно було видко, що новий учитель — чоловік непевний (Борис Грінченко, I, 1963, 321); Репліка Годунова була непевна, двозначна, вона вивела з рівноваги царя (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 127);
//  Підозрілий. Непевного чоловіка, який назвав себе інженером Преображенським, Синявський зустрічає з недовір'ям (Історія української літератури, II, 1956, 544); Пішов-таки навколо розголос про якісь непевні (пов'язані з її ім'ям) справи (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 216).

4. Який погано сприймається зором чи слухом; невиразний. Низина, що приймала вночі фантастичні, непевні форми, видавалась удень дуже гарною (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 354); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Михайло Стельмах, II, 1962, 8);
//  Який важко визначити (про колір, вік і т. ін.). Волосся [у Ганни] посічене, якогось непевного кольору (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 170); Це був середній на зріст, непевного віку, якийсь ніби весь збляклий суб'єкт (Олександр Довженко, I, 1958, 292);

5. Нещирий у ставленні до кого-небудь. При всій своїй гостинності і увазі до Надії було щось непевне у ній [старій]. Щось хиже, злодійкувате (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 222); Баба Анастасія зустріла хлопця, наче рідна мати. Чай і вечеря, все вже чекало на столі, і за цією уважністю знову відчулося Кирилові щось непевне (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 187);
//  рідко. Який зрадив кого-небудь; невірний. — Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну. Та й рознеси Немерівпу непевну! (Павло Чубинський, V, 1874, 626).

6. Який загрожує, небезпекою. Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Максим Рильський, II, 1946, 14); Ввечері, коли сутінки виповнили простір, і поля, і гаї, і байраки.., залишили Гайдуки свій тимчасовий непевний притулок та й рушили в далеку дорогу на захід (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 298);
//  Неспокійний, тривожний. Час був непевний, заносилося на велику війну, мов на бурю (Осип Маковей, Вибр., 1956, 409).

7. Побудований на чутках; недостовірний. Деякі поспішали додому принести непевну звістку, що на замчищі щось лихе завелося (Панас Мирний, I, 1954, 251); — І я чув якісь непевні чутки про маєток доктора Гальванеску (Юрій Смолич, I, 1958, 48).

8. Дивний, незрозумілий. В останній час на кордоні робилось щось непевне (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 11); Малайка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); — Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити (Панас Мирний, III, 1954, 236);
//  у знач. ім. непевне, ного, сер. Щось дивне, незрозуміле. Непевне діється тойді [тоді]: Мов степ до бога заговорить (Тарас Шевченко, II, 1953, 60).

9. Віроломний, підступний. Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Тарас Шевченко, II, 1953, 51).

10. заст. Який володіє таємничою силою, знається з надприродними силами. Правда, що зловили десь у лісі чоловіка непевного (Марко Вовчок, I, 1955, 361); Люди бояться вночі кладовища жаских казок і непевних примар (Леся Українка, I, 1951, 249);
//  у знач. ім. непевний, ного, чол. Той, хто володіє таємничою силою, знається з надприродними силами. Упир і непевний усім відьмам родич кревний (Номис, 1864, № 240).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 352.

Коментарі (0)