НЕПІЗНА́ННИЙ, а, е. Якого не можна пізнати, недоступний для пізнання. Нема речей непізнанних, а є лише досі ще непізнані (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 95).
НЕПІЗНА́ННИЙ, а, е. Якого не можна пізнати, недоступний для пізнання. Нема речей непізнанних, а є лише досі ще непізнані (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 95).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 355.