в означеннях
Тлумачення, значення слова «неподобний»:

НЕПОДО́БНИЙ, а, е.

1. Який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там між панством тим пишним, тільки в якійсь химерній неподобній одежі... (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 43); В штабі французького гарнізону зразу ж переполошились. Адже мав місце неподобний акт громадської непокори (Юрій Смолич, V, 1959, 611);
//  Позбавлений здорового розуму; безглуздий, нерозумний. Коли люди дуже роз'їздяться, то з листами завжди виходять неподобні річі [речі] (Леся Українка, V, 1956, 102);
//  у знач. ім. неподобне, ного, сер. Щось позбавлене здорового розуму. [Нартал:] Пожар пустив би в Римі!.. [Люцій:] Ти плещеш неподобне. Се неправда. Ти б не одваживсь на таке ніколи (Леся Українка, II, 1951, 433).

2. Який діє всупереч нормам прийнятої моралі. Наврочили неподобні люди: схопили діда німці (Юрій Яновський, II, 1954, 162);
//  Непристойний, безсоромний. Досадно дівчині, що до неї приступає шайтан і нашіптує неподобні думки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Леся сама не раз чула, як Федоська взивала чоловіка неподобними словами (Микола Олійник, Леся, 1960, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 359.

Коментарі (0)