Словник української мови

НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, а, е. Те саме, що непояснимий. Деякі розмови з ним [Федором Кузьмичем], записані сучасниками, свідчать про його непоясненну обізнаність з життям вищого петербурзького світу (Наука і життя, 10, 1965, 16);
//  у знач. ім. непоясненне, ного, сер. Те, чого не можна пояснити, що не піддається поясненню. Вона [література] пояснює непоясненне і плекає закономірне (Літературна Україна, 21.XI 1962, 1).