НЕПОХИ́БНО, рідко. Присл. до непохибний. Навчать [машини] за ледь вловимими прикметами швидко й непохибно відшукувати потрібну фотографію серед сотень тисяч різних зображень (Вітчизна, 4, 1964, 166).
НЕПОХИ́БНО, рідко. Присл. до непохибний. Навчать [машини] за ледь вловимими прикметами швидко й непохибно відшукувати потрібну фотографію серед сотень тисяч різних зображень (Вітчизна, 4, 1964, 166).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 364.