в означеннях
Тлумачення, значення слова «непохитний»:

НЕПОХИ́ТНИЙ, а, е.

1. Якого не можна похитнути; стійкий. До непохитної Радянської Країни Людей всіх погляди прикуті з далини (Максим Рильський, Сад.., 1955, 13); Військові кораблі стояли непохитні на хвилях, байдужі до осіннього шторму (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 17).

2. Який проявляє стійкість, твердість у чому-небудь (про людей). Він не був непохитний, міцний, як той дуб. Душа його була мов у пропасниці (Олександр Довженко, I, 1958, 269); Марія Іванівна була непохитна у своїй рішучості (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 117);
//  Який виражає твердість, незламність; власт. такій людині. Мати, гордовито дивилась на неї зверху, ніби давала дочці своїм видом взірець непохитної завзятості (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 250); Скрушно махав [боєць] рукою. Непохитна зверхність відчувалася в цьому його рухові (Олесь Гончар, III, 1959, 222).

3. Те саме, що непорушний 3. Турботи товариської і непохитної дружби ні з чим зрівняти не можна (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 51); Комунізм будується на непохитній науковій основі (Радянська Україна, 13.VI 1961, 1).

4. Який твердо встановився; незмінний. Непохитним законом життя радянської молоді стали заповіти Леніна: вчитися, вчитися і ще раз вчитися (Літературна газета, 12.XII 1946, 2); Авторитет дівчини став такий непохитний, що й словам Марії Степанівни вірили беззастережно (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 364.

Коментарі (0)