НЕПОКІ́РНО. Присл. до непокірний. * Образно. Над спокійним чолом непокірно настовбурчувались милі кучерики (Петро Колесник, Терен.., 1959, 337).
НЕПОКІ́РНО. Присл. до непокірний. * Образно. Над спокійним чолом непокірно настовбурчувались милі кучерики (Петро Колесник, Терен.., 1959, 337).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 360.