в означеннях
Тлумачення, значення слова «непокоїти»:

НЕПОКОЇТИ, ою, оїш, недок., перех.

1. Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. Човник повернувся трохи боком, але Гапка не хотіла непокоїти діда і вже не обзивалася (Любов Яновська, I, 1959, 319); Мирослава вбігла в кімнату і припала до колін княгині. — Прости, милостива, прости, що в таку страшну хвилину непокою тебе (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 347);  * Образно. Вітерець з берега непокоїв море (Олесь Донченко, II, 1956, 115).

2. Викликати хвилювання, тривогу, побоювання; приводити у стан неспокою, занепокоєння; хвилювати. Гостей все більше та більше прибува, а князя як нема, так нема. Се почало непокоїти навіть і пані Турковську (Леся Українка, III, 1952, 501); Тривожне почуття зростало в серцях батьків, непокоїло їх день у день.., коли вони думали про старшого сина (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 50).

3. Завдавати фізичний біль; турбувати. Найбільш непокоїли [Дмитра] ноги — не міг стати (Михайло Стельмах, II, 1962, 387); Від тієї ночі носить Рубанюк у тілі кулю, яка часто непокоїть (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 360.

Коментарі (0)