в означеннях
Тлумачення, значення слова «непомітний»:

НЕПОМІ́ТНИЙ, а, е,

1. Якого важко, неможливо помітити: погано видимий. Зникла [ящірка] у непомітній шпарці, наче влізла просто у камінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290); Радісно подивилися [офіцери] в небо. Високі хмарки були майже непомітні в ньому (Олесь Гончар, III, 1959, 393);
//  Який не впадає у вічі. Глянули [товариші] один на одного мигцем з якоюсь лихою, майже непомітною усмішкою (Олександр Довженко, I, 1958, 283); Притримує, [Оріша] коней, непомітним рухом поправляє одежу (Михайло Стельмах, I, 1962, 131).

2. Який нічим не виділяється серед інших; непоказний, непримітний. В Ічні школа була п'ятирічка. Записався я до неї боязким, соромливим, непомітним хлопчиком (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 100); З непомітного синьоокого фельдшера із Сосниці Миколи Щорса виростав прославлений легендарний комдив (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 361.

Коментарі (0)