Словник української мови

НЕПОШКО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який залишився цілим, справним: неушкоджений, незруйнований. Небезпека для танків була велика, але ж і виграш міг бути путній, коли захопити непошкоджений міст (Юрій Яновський, II, 1954, 99); Оглянув [Денис] німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: — Зривай плиту (Олесь Гончар, III, 1959, 201);
//  Який не зазнав ушкодження, залишився цілим, здоровим (про людину, тварину і т. ін.). Щасливий повертається Кость зі стайні. Вітер [кінь] живий! Вітер непошкоджений! (Олесь Донченко, I, 1950, 100); Одержавши листа від живого і навіть непошкодженого Олексія, Ольга заридала з радості (Іван Сенченко, Опов., 1950, 84).