НЕПОВТОРНО. Присл. до неповторний. Колепкур згадував Париж, різні дрібниці з минулого, що здавалися зараз неповторно дорогими (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 391); У багатоголосому хорі нашої поезії спів Павла Тичини лунас юно, дзвінко, неповторно (Літературна газета, 28.X 1960, 1).