НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, а, е. Який не відповідає
істині, дійсності; у якому відсутня правда.
Неправдоподібні пояснення, що їх він дав Силантьеву, могли
викликати підозру у злодійстві (Микола Трублаїні, I, 1955, 92);
// Незвичайний, дивний. Їй [весні] додає краси і
неправдоподібна прозорість нічного повітря над Києвом (Юрій Смолич,
Мир.., 1958, 77).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 365.