НЕПРАВДИ́ВО. Присл. до неправдивий. Ви
прибавили мені літ 15 зайвих. Ви, певно, десь прочитали по
календарях, а там була, помилка, неправдиво подали мої
літа (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 382);
// у знач. присудк. сл.
— Хай буде лев царем, — гукнули всі [звірі], хто бажав
лева. А слон і каже: — Про мене все одно, тільки так
буде неправдиво (Українські народні казки, 1951, 64).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 365.