НЕПРОБУ́ДНО. Присл. до непробудний 1. Він заснув міцно та непробудно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 138).
НЕПРОБУ́ДНО. Присл. до непробудний 1. Він заснув міцно та непробудно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 138).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 371.