НЕПРИМУШЕНО. Присл. до непримушений. Меценат і двоє його почесних гостей розмовляють.. голосно і непримушено (Леся Українка, III, 1952, 447); Скиба зняв шапку, оговтавсь трохи і вже непримушено розвів руками (Андрій Головко, I, 1957, 324).
НЕПРИМУШЕНО. Присл. до непримушений. Меценат і двоє його почесних гостей розмовляють.. голосно і непримушено (Леся Українка, III, 1952, 447); Скиба зняв шапку, оговтавсь трохи і вже непримушено розвів руками (Андрій Головко, I, 1957, 324).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 368.