НЕПРИМИРИ́МО. Присл. до непримиримий. Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними [ворогами] непримиримо, на смерть (Олесь Гончар, II, 1959, 230).
НЕПРИМИРИ́МО. Присл. до непримиримий. Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними [ворогами] непримиримо, на смерть (Олесь Гончар, II, 1959, 230).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 368.