в означеннях
Тлумачення, значення слова «непутящий»:

НЕПУТЯ́ЩИЙ, а, е.

1. Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. Другі люди теж казали на Андрія, що він непутящий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 444); — Гляди, Прісько! Не було в нашому роду непутящих молодиць, не попустимо й тебе волочитися: прочую, то не подарую! — погрозився Максим (Любов Яновська, I, 1959, 220);
//  Який погано виконує покладені на нього обов'язки. — Непутящий учень з того Павлика, — порішила вчителька (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 23).

2. Те саме, що непристойний. Груня сповнилася образи — її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!.. (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 436);
//  у знач. ім. непутяще, щого, сер. Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм. [Гапка:] Панькайся з любою невісточкою, дасться вона нам узнаки! [Захарко:] Л, хоч не плети непутящого, вгамуйся..! (Марко Кропивницький, II, 1958, 158).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 373.

Коментарі (0)