НЕРІ́ДКО. Присл. до нерідкий. Хоча старшина нерідко й картав Хому за його «язичництво», проте й симпатизував подолякові (Олесь Гончар, III, 1959, 250).
НЕРІ́ДКО. Присл. до нерідкий. Хоча старшина нерідко й картав Хому за його «язичництво», проте й симпатизував подолякові (Олесь Гончар, III, 1959, 250).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 376.