в означеннях
Тлумачення, значення слова «нерішучий»:

НЕРІШУ́ЧИЙ, а, е. Якому не властива рішучість, твердість; який вагається при вирішенні чого-небудь. Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 86); — Сміливіше, Варю! — промовила вчителька. — Ви завжди така нерішуча? (Олесь Донченко, V, 1957, 362);
//  у знач. ім. нерішучі, чих, мн. Ті, кому не властива рішучість, твердість при вирішенні чого-небудь. — За мене не бійтеся, — повела бровами комсомолка. — Я не з таких. Найбільше не люблю страхополохів і нерішучих (Олесь Донченко, II, 1956, 18);
//  Який виражає відсутність рішучості, сміливості, твердості і т. ін. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться [Деїфоб] на Кассандру (Леся Українка, II, 1951, 288); Геббельс зробив нерішучий крок до Кайта, спинився (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 376.

Коментарі (0)