в означеннях
Тлумачення, значення слова «нерозважний»:

НЕРОЗВА́ЖНИЙ, а, е.

1. Якого неможливо заспокоїти, утішити; безутішний. Навернувшися думкою до матері, він поруч побачив і висхлу на тараню нерозважну Марію (Петро Панч, II, 1956, 432); — Ти такий, як і був, Олександре! — задумано похитав головою Плетньов. — І на крихту не змінився, мій любий, мій нерозважний! (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 467);
//  Який не приносить втіхи, заспокоєння; невтішний. На кілька днів вона вгасила свою цікавість тими не розважними одвідинами жахливого карцера (Іван Ле, В снопі.., 1960, 211).

2. поет. Сильний, значний щодо ступеня, сили свого вияву. Піде [молодиця] було до матері на часок, пожуриться з нею і знову додому на муку самотню, на тугу нерозважну (Панас Мирний, I, 1954, 227); Занудивсь я тяжко, — Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (Павло Грабовський, I, 1959, 218);
//  Який виражає смуток, журбу і т. ін. Чому ж у Христофора вид Сумний і нерозважний? (Олександр Підсуха, Загули.., 1960, 55).

3. Зроблений без обдумування; необачний, необдуманий. Він може зробити якийсь нерозважний вчинок і цим пошкодити цілій організації (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 61).

4. Те саме, що нерозсудливий. Хотілось бігти, допомогти, вирвати з рук смерті нерозважного сміливця (Андрій Трипільський, Дорога.., 1945, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 377.

Коментарі (0)