в означеннях
Тлумачення, значення слова «нещасний»:

НЕЩА́СНИЙ, а, е.

1. Те саме, що нещасливий 1. [Петро:] Я — той нещасний Петро, якому Наталка припівала сю пісню, якого вона любила і обіщала до смерті не забути (Іван Котляревський, II, 1953, 30); Який він був нещасний, той Віктор! (Олесь Донченко, V, 1957, 477);
//  Який виражає пригнічений, безрадісний стан людини. Раїса сиділа мовчки, а рясні сльози тихо котилися по її виду, такому жалібному, нещасному, з виразом питання й муки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 333).

2. Який зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; беззахисний, бідолашний. Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились од свого ключа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); По згарищу бродили якісь люди — то були, мабуть, нещасні пожильці — і розгрібали димливі купи попелу і сміття (Юрій Смолич, II, 1958, 40); — Про нього [агента] вже навіть у газетах писалось, як він у Варшавській губернії обібрав до ниточки нещасних переселенців (Михайло Стельмах, I, 1962, 200);
//  Убитий горем. Нещасна мати приклала фартушину до очей і зайшлася тим плачем, яким плачуть трудові люди, коли їм особливо тяжко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 402);
//  у знач. ім. нещасний, ного, чол.; нещасна, ної, жін. Людина, яка зазнала багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін. Як воно малось, Гаттоне, тобі? Зуби встромили нещасному в тіло, — Скрикнув епископ, усе защеміло, — І розтягли в одну мить на шматки... То йому кара за вас, бідняки! (Павло Грабовський, I, 1959, 242); [Комбль:] Батьку, ти вже напосідаєшся занадто. Що хлопець ту нещасну пожалів, я в тім гріха не бачу (Леся Українка, III, 1952, 30).

3. Який приносить лихо, неприємності, невдачі і т. ін. Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, .. не гріх тоді й підняти, що легко лежить!.. (Панас Мирний, I, 1949, 263).
 Нещасна година: а) важкий, нещасливий час. В нещасну годину шотландський народ Кував свою ясную зброю, У першому бою розбиті були, Багато лягло головою (Леся Українка, I, 1951, 354); б) уживається в складі лайливого виразу. — Хто ж се вас так побив? — Ох! Він, Христе, він, бодай його збила лиха та нещасна година! (Панас Мирний, III, 1954, 174); Нещасне кохання — кохання без взаємності. Чому все має право на сльози: і туга материнська, і нещасне кохання, і громадський жаль, а тільки душа поета.. мусить мовчати?.. (Леся Українка, V, 1956, 434); Нещасний випадок — нещастя, що сталося випадково. Раптом почали спадати на думку різні нещасні випадки з радгоспними дітьми, що їх багато калічилося після війни у полях... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 38).

4. при звертанні і в спол. з сл. той, цей і т. ін., розм. Уживається при вираженні зневажливого, негативного ставлення до кого-, чого-небудь. Грицько почав розказувати про свій суд із братами — усе за тую нещасну десятину [землі] (Борис Грінченко, II, 1963, 385); — Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки! — Прокіп, лаючись, пішов сінокосом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 236); — І що ти мелеш, нещасний грошолюб! — розгнівався дідусь (Михайло Стельмах, Гусн-лебеді.., 1964, 78);
//  Уживається при вираженні співчуття кому-небудь. — Приходила тут одна, — така вже нещасна, що глянути та заплакати, й таку вже біду вона розмальовувала аж страх (Марко Вовчок, I, 1955, 384); — Моє нещасне, — тихо промовляє мама, і Вустимко відчуває, як йому на голову капають сльози (Іван Багмут, Опов., 1959, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 407.

Коментарі (0)