НЕСІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Якого не займали посівами;
незасіяний. Вони бачили, як один за другим панські
маєтки занепадали, великі степи неорані, несіяні
пустували... (Панас Мирний, IV, 1955, 214); Своя нива кожного
цікавила мало — лежала песіяпа, неорана (Андрій Головко, II, 1957,
253);
// Якого не висівали, по сіяли. Чи теж мало зілля
несіяного, непроханого й некоханого нагодилось у дідову
пасіку (Марко Вовчок, I, 1955, 382); Любе сонце! Ти в землі
завмерлій знову будиш силу; несіяні квіти засіяли взгір'я,
і луг, і могилу... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 104).
2. Поочищений від домішок за допомогою просівання (про насіння, борошно і т. ін.). Лейзор держав їх у таких казармах, харчував такими харчами, що безщасні литвини, звикши їсти невіяний та несіяний хліб, кидали заводи і тікали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 95).