в означеннях
Тлумачення, значення слова «неспокійний»:

НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Марко Вовчок, I, 1955, 312); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (Андрій Головко, I, 1957, 374);
//  Який виражає хвилювання, тривогу. Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 122); Оксана спить, притиснувши сина до грудей. Її обличчя неспокійне навіть уві сні, губи нервово здригаються (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 41);
//  Власт. неспокійній людині. Директор знав — та й як добре знав! — неспокійну натуру свого головного інженера (Павло Загребельний, Спока, 1961, 53).

2. Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий. У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (Михайло Стельмах, II, 1962, 261);
//  Який не поводить себе спокійно, смирно (про тварин, птахів і т. ін.). Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); Він сидів верхи на неспокійному, з злостивим оскалом жеребці (Михайло Стельмах, II, 1962, 190).

3. Який не перебуває у стані спокою; якому власт. рух, шум. Було [морс] неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Леся Українка, III, 1952, 612); Над греблею клубочились неспокійні свинцеві хмари (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 72);
//  Сповнений шуму, руху (про вулицю, будинок і т. ін.). Перекатами гуде крізь вікна місто неспокійне (Володимир Сосюра, I, 1957, 336).

4. Який проходить не у спокої, а в тривогах, хвилюванні. Поет Євгеній Варатипський жив своїм неспокійним важким життям (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 267); Тієї неспокійної ночі вони так і прогомоніли до самого ранку (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 121).

5. Нерівномірний, неоднаковий у протіканні, вияві. Чийсь крик доносився, і брязкіт буферів, і неспокійний гомін натовпу (Олександр Довженко, I, 1958, 198); Колиска погойдувалась від неспокійного, переривчастого дихання матері (Михайло Стельмах, I, 1962, 488).

6. Який виражає тривогу, хвилювання. Саша викликає в неї гостру цікавість і ще якесь неспокійне, неусвідомлене почуття (Олесь Донченко, III, 1956, 399).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 387.

Коментарі (0)