Словник української мови

НЕТВЕРЕ́ЗИЙ, а, е. Який перебуває у стані сп'яніння; п'яний. — Та годі, дочко, годі! Хіба ж ти не бачиш, що він нетверезий? — обізвалась мати (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 405); Наш батько.. завжди допомагав йому і ні разу не зачепив, навіть нетверезий (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 472);
//  Характерний для п'яної людини. Навіть його швагер, отець Радович, інакшої розмови з ним не має, як тільки про свої подвиги в нетверезім стані (Лесь Мартович, Тв., 1954, 344).