в означеннях
Тлумачення, значення слова «невблаганний»:

НЕВБЛАГА́ННИЙ, а, е.

1. Якого не можна вблагати, упросити; непохитний, незламний. Вона благала усіх родичів навколішках.., аби Зоню не відправляли з двора. Але родичі були невблаганні (Леся Українка, III, 1952, 661); Хвилина замішання минула, і Іван Порфирович був уже невблаганний (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 136);
//  Який виражає стійкість, непохитність, незламність. Очі її горіли, в грудях булькало і стогнало, лице зробилося лютим і невблаганним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156).

2. Якого не можна змінити, пом'якшити і т. ін. В глибокому підпіллі, вірний клятві бойовій, тут виносив [штаб гвардійців] чорній силі невблаганний вирок свій (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 31); Невблаганна спека ллється з неба (Юрій Яновський, I, 1954, 18);
//  Якого не можна відвернути; невідворотний, неминучий. Я вдихаю не радість весняную, А холодную смерть невблаганную (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 76); Сумує гуцул тільки в полонині, як виграє на тужній трембіті, та ще хіба.., коли в його хатину заглядає невблаганне марево голоду (Мирослав Ірчан, II, 1958, 210);
//  у знач. ім. невблаганне, ного, сер. Те, чого не можна змінити, відвернути. Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 251.

Коментарі (0)