НЕВДА́ЧА, і, жін. Невдале, безуспішне, не таке, як хтось бажав, закінчення, завершення чого-небудь. Перш було, за що не візьметься [Гнат] — у всьому невдача, мов заворожено; а тепер і на корову спромігся, і коненята купив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 131).