НЕВДА́ВАНО, НЕУДА́ВАНО. Присл. до невдаваний, неудаваний. Був [Суліман] невдавано пригнічений смертю Аркадія (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 158); Покрокував [Юрко] собі на вулицю .. І все такий же удавано веселий. І все такий же неудавано нашорошений (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 4).