НЕВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до невдячний.
Ще довго горіло світло і велася бесіда про недбальство,
лінивство, пияцтво, зухвальство й невдячність простого
люду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 145); Петру був настільки
обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився
з його голови (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 12);
// Вияв
недружелюбності до того, хто зробив добро. Він бажав
Дорі добра, а замість того дістав невдячність (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 381).
♦ Чорна невдячність — зло замість вдячності за
зроблене добро. — Невже ти відповіси на мою одвертість
такою чорною невдячністю? (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя,
1954, 166).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 254.