НЕВГАРА́ЗД, присл., розм. Не так, як треба; не до речі; не до ладу. Розмовляючи, Валентин за кожним словом червонів до вух, немов йому здавалося, що все він говорить наївно і невгаразд (Олесь Гончар, IV, 1960, 68).
НЕВГАРА́ЗД, присл., розм. Не так, як треба; не до речі; не до ладу. Розмовляючи, Валентин за кожним словом червонів до вух, немов йому здавалося, що все він говорить наївно і невгаразд (Олесь Гончар, IV, 1960, 68).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 252.