в означеннях
Тлумачення, значення слова «невгомонний»:

НЕВГОМО́ННИЙ, а, е.

1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Марко Вовчок, I, 1955, 216); [Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую, і в листах пишу: бережи себе, сину, а він... Такий, як і покійний батько був, — невгомонний (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 31); — Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (Михайло Стельмах, I, 1962, 265); Співають невгомонні солов'ї (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 87);
//  Завжди сповнений хвилювань, тривог; неспокійний. Кипуча, невгомонна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35).

2. Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу. Десь Берлін захлинається в невгомонному клекоті подій (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 166); Дзвеніла пісня срібнотонна — Жива, рухлива, невгомонна (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 199).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 252.

Коментарі (0)