Словник української мови

НЕВІДКЛА́ДНИЙ, а, е. Якого не можна відкладати; який треба здійснювати, розв'язувати негайно. В Петербурзі Олександра чекало багато невідкладних справ (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 176); — Ви до мене? — спитав у Берника товариш Кисіль і потиснув нам руки обом. — Коли щось невідкладне, то прошу (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 210).
 Невідкладна [медична] допомога — сукупність медичних заходів при наданні допомоги пораненим або тим, хто раптово або тяжко захворів. У роки Вітчизняної війни, коли фронтові була потрібна свіжа консервована кров для подання невідкладної допомоги пораненим, настало питання про кровозамінники (Радянська Україна, 9.IV 1946, 3).