НЕВІДПО́РНИЙ, а, е.
1. Якого не можна відбити, примусити відступити. Безмежно щасливим почуває себе Яресько за оці невідпорні лави людські, наче він сам їх зібрав, сам підняв і сам веде штурмувати ненависну твердиню горя, і глуму, й знущань (Олесь Гончар, II, 1959, 435).
2. Діянню якого важко протистояти. Невідпорна була сила впливу Леніна як оратора на маси (Ленін, Коротка біографія, 1955, 163); Дівчині здавалось, що всі дивляться на механіка її очима, що всім він такий невідпорний, такий чарівний, як їй (Олесь Гончар, I, 1954, 531).