в означеннях
Тлумачення, значення слова «невмирущий»:

НЕВМИРУ́ЩИЙ, а, е.

1. Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний. Живи, народе мій! — ти ж бо єсть невмирущий (Павло Тичина, III, 1957, 158).

2. Який завжди зберігається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. На траурних марах в хмелю забуття Лежать невмирущі герої (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 64); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний, V, 1955, 310); Ще з юнацьких років Стародуб захоплювався невмирущим твором Лесі Українки «Лісова пісня» (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 180).

3. За релігійними уявленнями — вічно живий, який не вмирає (про міфічних богів та інших істот, наділених безсмертям). — Ми не вмремо, бо ми невмирущі і вічні, — сказала Зірниця (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 268.

Коментарі (1)