Словник української мови

НЕВТРУЧА́ННЯ, я, сер. Відмова від втручання у що-небудь. Ленін був глибоко обурений позицією «невтручання», а по суті потурання, яку зайняв відносно філософського ревізіонізму Каутський (Ленін, Коротка біографія, 1955, 100); Сказати б зараз Петушеку все, що думається про його невтручання в порядок роботи його підлеглих, — чи лишилась би на його обличчі оця гумова посмішка?.. (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 20);
//  Відмова від втручання у справи інших держав (у міжнародних відносинах). Наполеон хотів примусити Росію не втручатись в європейські справи. І за це невтручання пообіцяв Росії Туреччину та Фінляндію (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 60).