НЕВИБА́ГЛИВО. Присл. до невибагливий 1. Його кабінет було обставлено надзвичайно просто і невибагливо (Вадим Собко, Граніт, 1937, 36).
НЕВИБА́ГЛИВО. Присл. до невибагливий 1. Його кабінет було обставлено надзвичайно просто і невибагливо (Вадим Собко, Граніт, 1937, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 255.