в означеннях
Тлумачення, значення слова «невибагливий»:

НЕВИБА́ГЛИВИЙ, а, е.

1. без додатка, до чого, на що, в чому. Який задовольняється найнеобхіднішим; з надто скромними вимогами до чого-небудь. Він був дуже невибагливим і дбав, головним чином, лише про те, щоб йому не заважали (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 55); Реактивні двигуни невибагливі до пального — вони працюють на простому гасі (Наука і життя, 1, 1959, 25); Низькорослі кошлаті алтайські коники, невибагливі на корм, легкі і невтомні (Олесь Гончар, III, 1959, 89); Він був з тих, хто невибагливий в їжі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 200);
//  Який не потребує, не вимагає особливих умов. Кизил садовий — цінна і невибаглива плодова, технічна, лікарська та декоративна культура (Хлібороб України, 5, 1964, 30);
//  Який свідчить про чиїсь надто скромні вимоги до чого-небудь. Треба мати добре тренований шлунок і невибагливий смак, щоб з'їсти цей борщ (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 529).

2. рідко. Те саме, що невигадливий 2. Його бухгалтерія була невибаглива, вся в його голові (Іван Франко, VIII, 1952, 353).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 255.

Коментарі (0)