НЕВИ́МУШЕНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до невимушений. Він уважно слухав Наполеона, але на його обличчі не можна було нічого прочитати, крім світської невимушеності (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 65).
НЕВИ́МУШЕНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до невимушений. Він уважно слухав Наполеона, але на його обличчі не можна було нічого прочитати, крім світської невимушеності (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 65).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 259.