НЕВИ́МУШЕНО. Присл. до невимушений. Ніна трохи знітилась, але він так невимушено почав з нею розмову, що ніяковість відразу й минула... (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 20); Трималася [Галина] просто, невимушено (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 68).