в означеннях
Тлумачення, значення слова «незайманий»:

НЕЗА́ЙМАНИЙ, а, е.

1. Якого ніхто не брав, не використовував, не торкався, до якого ніхто не приступав і т. ін. Під горбком лежало п'ятеро яблук, незайманий буханець хліба, непочата банка консервів (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 84); Цератяний зошит так і лишався поки що незайманий (Юрій Яновський, II, 1954, 86); Незаймана постіль;
//  Який залишився незруйнованим, непошкодженим. — Одне гніздо осине розворушили, а друге ще стоїть ось незаймане, — сказав Єгор (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 101);
//  Якого ніхто не поранив, не скалічив. Бронкові стало до сорому ніяково за своє незаймане обличчя й руки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 271); Котовськи-й з'являвся невідь звідки у панських хоромах — і пани падали ниць.. Після того Котовський виходив незайманий, бо ні лезо, ні куля не брали його (Юрій Смолич, V, 1959, 28).

2. Який зберігається у первісному вигляді, не змінений втручанням людини (про ліси, поля і т. ін.); дикий. Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 183); Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Микола Бажан, I, 1946, 303);
//  По якому ніхто не ходив, не їздив і т. ін. (про сніг, пісок і т. ін.). По незайманих снігах, По роздоллю лісовому Йшла дівчина... (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 196); В скверах перед заводом золотавий пісок на стежках лежить незайманий (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 17);
//  Який не втратив своєї принадності (про красу, вроду і т. ін.); свіжий. Важко було відмовитися від утіхи помилуватися ще з незайманої краси ночі, і Сахно вирішила випалити біля вікна сигаретку (Юрій Смолич, I, 1958, 67); Від спокус земних я панцир маю, — Любов твою, незайману красу (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 146).

3. Який не мав статевих зносин; цнотливий. Пишно справляв у той час він в численному родичів колі Разом і сину своєму весілля, й незайманій доньці (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 73); Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини — подати батькам вранці на ознаку, що молода — чесна, незаймана ... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 68).

4. перен. Якому не властиві нечесні наміри і вчинки, чистий у моральному відношенні; правдивий, непорочний. Незважаючи на свої сорок чотири роки та п'ятеро дорослих дочок, була вона ще зовсім не вижитою, такою незайманою, такою сповненою чекання чогось... (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 4); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (Іван Ле, Наливайко, 1957, 49);
//  Пройнятий чистотою, чесністю і т. ін. Як перший сніг, його любов, Така незаймана і чиста (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 132).

5. рідко. Якого не можна похитнути, порушити і т. ін. Молячись щиро За прикладом рідного краю, Незайману віру У серці дитячім плекас (Зоров, Вибр., 1966, 410); На березі — життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (Максим Рильський, I, 1960, 153).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 307.

Коментарі (0)