НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. від кого—чого і без додатка.
Який не залежить від кого-, чого-небудь, не
підкоряється комусь, чомусь. Після Володимира Мономаха князі
перестали коритися київському князю і стали зовсім
незалежними (Історія СРСР, I, 1956, 54); Давно відомо,
що художник, як і кожна людина, не може бути
незалежним від суспільства, в якому живе (Шамота, Талант і народ, 1958,
150); Космічні польоти зроблять людину незалежною
від таких явищ природи, як дощ, град, посуха, вітер
(Наука і життя, 10, 1962, 7);
// Самостійний, рішучий у
поведінці, діях і т. ін. (про вдачу, характер людини).
Завжди дратував Вільсона загадковий Кутузов.
Ввічливий, упертий і незалежний (Панас Кочура, Золота грамота, 1960,
352);
// Який виражає або свідчить про самостійність у
поведінці, вчинках і т. ін. Жолкєвський ладен був
зникнути, так ображали його незалежні манери цього хлопа
(Іван Ле, Наливайко, 1957, 21); Смугле лице його незалежне,
дихає завзяттям і нахабством (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96).
2. Самостійний у міжнародних відносинах та у внутрішніх справах; суверенний. Ся [радикальна] партія має ідеалом незалежне становище Венгрії [Угорщини] (Леся Українка, V, 1956, 36); Десятки нових незалежних країн з'явилось за останній час на політичній карті світу (Хлібороб України, 10, 1963, 1).