НЕЗАСЛУ́ЖЕНО. Присл. до незаслужений. — Якщо почуває [верблюд] себе винним, то хоч і вдар — не розсердиться. А ось як вдариш задарма, незаслужено — то він тобі цього вік не простить (Олесь Гончар, II, 1959, 120).
НЕЗАСЛУ́ЖЕНО. Присл. до незаслужений. — Якщо почуває [верблюд] себе винним, то хоч і вдар — не розсердиться. А ось як вдариш задарма, незаслужено — то він тобі цього вік не простить (Олесь Гончар, II, 1959, 120).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 310.