НЕЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. на що, до чого, з інфін. Який
не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь,
неспроможний робити щось і т. ін. До збройного
повстання в грудні 1905 р. народ в Росії виявлявся
нездатним на масову, збройну боротьбу з
експлуататорами (Ленін, 31, 1951, 478); — Нездатний до роботи,
та й моя стара вже підтопталась.., — сказав дід Грицай
(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 201); Почуває сама [Катька], що
нездатна тепер думати над чимось так же ясно й
просто, як раніше (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 113);
// до чого.
Який не має здібностей, нахилу до чого-небудь.
Нездатний був Тарас до кухарства (Панас Мирний, V, 1955, 310).
2. розм., рідко. Який не підходить для чого-небудь, не відповідає певним вимогам; непридатний. [Джонс:] Не знаю, чи путня глина.. [Річард:] Для скульптури вона нездатна (Леся Українка, III, 1952, 94); Він знав.. всі літери, але по-старому: бе, ве, ге... Демид почав йому виясняти, через віщо його знання нездатне (Борис Грінченко, II, 1963, 76).