НЕЗДЕ́РЖУВАНИЙ, а, е, розм. Якого не здержує, не спиняє і т. ін. Хто-небудь. За ним гнали вслід жалі товаришів праці, нездержувані насміхи над його долею, що так болюче собі з нього зажартувала (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 66).
НЕЗДЕ́РЖУВАНИЙ, а, е, розм. Якого не здержує, не спиняє і т. ін. Хто-небудь. За ним гнали вслід жалі товаришів праці, нездержувані насміхи над його долею, що так болюче собі з нього зажартувала (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 66).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 316.