НЕЗДВИ́ЖНО, поет. Присл. до нездвижний. Дикою темною скелею стояв [крейсер] серед сліпучості, нездвижно вкарбований в просторінь моря і неба (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 36).
НЕЗДВИ́ЖНО, поет. Присл. до нездвижний. Дикою темною скелею стояв [крейсер] серед сліпучості, нездвижно вкарбований в просторінь моря і неба (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 316.