НЕЗГАСИ́МИЙ, а, е.
1. Який не може згаснути, перестати горіти, світити або світитися. Незгасимий вогонь.
2. перен. Який не може послабитися, зникнути,
пройти (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.); дуже
сильний. Героїзм — це насамперед незгасима любов до
Батьківщини (Літературна Україна, 8.V 1964, 1);
// Який не може
втратити значення, цінності для кого-, чого-небудь.
Хай над нашою землею Прапор волі має — Променисту,
незгасиму Конституцію ми маєм! (Українські народні думи.., 1955,
461); Книгу складе [поет] невгасиму, як Горький (Микола Упеник,
Вірші.., 1957, 141).