НЕЗГРА́БНИЙ, а, е.
1. Який має непропорційну,
недоладну будову, неструнку фігуру і т. ін. Його довгі
незграбні руки як би відвисали від плечей, а ще більше
незграбно виглядали великі, в повикривлюваних чоботях
ноги (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 77); Він узяв її за руку, як
маленьку дівчинку, і пішов з нею, великий і незграбний,
уздовж алеї (Олесь Донченко, III, 1956, 401);
// Який не має
спритності й легкості у рухах; неповороткий,
вайлуватий. — Яка незграбна, на кліщі наступила. Треба
дивитись під ноги (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 250); Не хотілось
показувати себе незграбним, вайлуватим. І він поспішав,
а виходило ще гірше (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 185);
// Який свідчить про чиюсь неспритність,
неповороткість. На сцену з-за лаштунків повільним незграбним
кроком вийшов Семен Барабаш з гармонією (Леонід Смілянський,
Зустрічі, 1936, 118); Його рухи спочатку були навіть
незграбні, жести трохи дикі, без усякої грації... (Олександр Ільченко, Серце
жде, 1939, 231);
// Нездатний швидко рухатися,
повертатися і т. ін. (про судно, машину і т. ін.). Яресько
зненацька помітив ліворуч якесь інше судно, незграбне,
пузате (Олесь Гончар, II, 1959, 48); Заскреготала стріла
екскаватора, і незграбний ківш зачерпнув свою порцію
розтолоченого ґрунту (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 16).
2. Позбавлений легкості, витонченості; зробл. грубо,
без смаку (про предмети); грубий. Тільки дві речі стояли
в хаті чужі і навіть наче ворожі: біла дубова шафа,
наглухо закрита, і довга незграбна скриня (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 246); Валя мешкала на Сніговій вулиці в похмурому,
незграбному будинку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 217);
// Зробл. неакуратно, невміло. Сиджу в окопі. Окопи -
мізерні, незграбні ямки, затулені зверху соломою (Степан Васильченко,
Незібрані твори, 1941, 227); З цього ділового паперу так і
випирало шляхетське презирство і витончена наруга над
тими, хто мав прикласти до листка незграбний підпис,
хрестик чи відтиск пальця (Михайло Стельмах, I, 1962, 186);
// Який погано приходиться, завеликий на кого-небудь,
невдало пошитий (про одяг, взуття). Вони проходили
по вулицях групками в незграбних шинелях (Олександр Довженко, I,
1958, 15); Я вже ходила так з блокнотом у руках, Ще
дівчинкою, в рваних черевиках, Незграбних надто, трохи
завеликих (Любов Забашта, Калин. кетяг, 1956, 62).
3. Позбавлений майстерності, влучності, дотепності
і т. ін. (про мову, твір і т. ін.). Засилаю до Ювілейного
Комітету свій може й незграбний.. вірш на вшанування
дорогої усім нам ювілянтки (Панас Мирний, V, 1955, 422);
— Та мова, що я чув від поручика, ..була.. незграбною
й безбарвною (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 124);
// Який не має
логічного зв'язку, послідовності і т. ін.; безладний.
Одвик я вже думати вдень, і, певне, через те мої денні
думки такі важкі, сірі, незграбні (Леся Українка, III, 1952,
678); — їхня незграбна програма погубила нас (Олесь Гончар,
II, 1959, 208).
4. Невміло, невдало виявлений. Та гріло серце батькові не раз Людське, хай і незграбне, співчуття (Максим Рильський, III, 1961, 39); Кузь уявляв його пітне обличчя й незграбні спроби виправдатись (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 544).