НЕЗМІ́ННИЙ, а, е.
1. Який не змінюється або не може змінюватись; такий самий. Минають віки, волею людей змінюється географія степу, іншими люди стають, і вітри, і трави, зостається незмінною тільки оця безмірна широчінь степова та високий Чумацький Шлях (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 281); Ми побачили, як родить жінка.. Ось що в нас є ще незмінного з перших років людського розвитку — його ніколи ніхто не перейде й не полегшить (Юрій Яновський, II, 1958, 12); [Мелешко:] Адже ж не можна прожити п'яти років та ще на війні і лишитись зовсім незмінним. Починаєш глибше розуміти і цінити життя (Іван Кочерга, II, 1956, 499).
2. Який є постійним атрибутом кого-, чого-небудь, завжди наявний, звичний для когось; обов'язковий, неодмінний. З трикутничком русявої борідки і в своєму незмінному пенсне він був схожий на Чехова (Олесь Донченко, V, 1957, 227); Завіса підіймається, в залі віє холодом сцени. старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінний у кожному театрі (Юрій Яновський, II, 1958, 19).
3. Який не підмінюється, не замінюється і т. ін.
ким-, чим-небудь. Спіть, брати! В житті не спали ви,
Бо були в незміннім караулі (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959,
176); Не менше дивувався й Іван Митрофанович,
незмінний голова з сорок третього (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 12);
// Який не проходить, не покидає кого-небудь;
постійний. Світ одягти в нову сорочку — було давнім,
незмінним бажанням Мажита Гафурі (Павло Тичина, III, 1957, 228);
Усюди, скрізь одно бажання, Одно незмінне поривання
(Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 53).
4. Завжди вірний кому-небудь, своїм принципам,
переконанням і т. ін.; відданий. Працюй до знемоги
незмінним борцем (Павло Грабовський, I, 1959, 314); Згадай про них,
товаришів незмінних — Степовиків, поморів,
шахтарів, — .. в одвазі й вірності єдиних (Максим Рильський, II, 1960,
250);
// Який свідчить про вірність, відданість кому-,
чому-небудь. Глянути на їх, то й сліпі ж зобачать, яке
вірне, незмінне тут кохання (Марко Вовчок, I, 1955, 355).
5. грам. Який не має форм словозміни. В слов'янських мовах незмінними частинами мови є прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 101).