НЕЗМУ́ШЕНО, рідко. Присл. до незмушений. Ганна обидва рази почувала себе в його товаристві зовсім незмушено, легко й приємно (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 38); Вона незмушено про себе Михасеві розповіла (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 69).