в означеннях
Тлумачення, значення слова «незрячий»:

НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Позбавлений здатності бачити; сліпий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 156); Дід підвів незрячі очі, пожував губами і вдарив по струнах (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47); Провідниця посадила незрячу жінку біля вікна (Робітнича газета, 13.XI 1964, 2);
//  Який свідчить про те, що хтось не бачить. Сидів [Іван] і поглядом своїм незрячим упирався в курний шлях (Петро Колесник, Терен.., 1959, 66);
//  у знач. ім. незрячий, чого. чол.; незряча, чої, жін. Сліпа людина. — А ти, дівчина. посидь краще коло незрячого... (Юрій Яновський, I, 1954, 183).

2. перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається. Горе з вами, Раби незрячії! Кого? Кого благаєте, благії, Раби незрячії, сліпії! Чи ж кат помилує кого? (Тарас Шевченко, II, 1963, 287); Життя гуде навкруг, як дзвін, серця людські гарячі живуть, хвилюються, а він якийсь глухий, незрячий... (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 323.

Коментарі (0)