НЕЗРОЗУМІ́ЛІСТЬ, лості, жін. Абстр. ім. до незрозумілий. Він прокинувся ще вдосвіта. Зі сну глипнув з дикуватою незрозумілістю в темряву і спочатку не збагнув, де він (Валентин Речмедін, Бесн. грози, 1961, 33).
НЕЗРОЗУМІ́ЛІСТЬ, лості, жін. Абстр. ім. до незрозумілий. Він прокинувся ще вдосвіта. Зі сну глипнув з дикуватою незрозумілістю в темряву і спочатку не збагнув, де він (Валентин Речмедін, Бесн. грози, 1961, 33).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 323.